У 1928 р. видатній українській письменниці та громадській діячці, членові-кореспонденту Всеукраїнської Академії наук Олені Пчілці запропонували написати автобіографічний нарис до збірки оповідань.
Під талановитим пером авторки замість сухуватого життєпису
поточилася цікава, барвиста, жвава розповідь про дитинство, яка, окрім високих мистецьких ознак, мала ще й непересічне пізнавальне значення, бо відтворювала картини життя в околицях Гадяча середини XIX ст., домашню атмосферу в родині Драгоманових, де виросли великі українці -- Олена Пчілка та Михайло Драгоманов.
Це надзвичайно цікавий документ епохи і переконливий приклад
сучасним батькам, як треба виховувати дітей, як прищеплювати їм любов до рідної землі, рідного народу, рідного слова.
Наукові співробітники Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ Лариса Мірошниченко та Алла Ріпенко вперше відтворили авторський варіант останнього твору Олени Пчілки.
У 1928 р. видатній українській письменниці та громадській діячці, членові-кореспонденту Всеукраїнської Академії наук Олені Пчілці запропонували написати автобіографічний нарис до збірки оповідань.
Під талановитим пером авторки замість сухуватого життєпису
поточилася цікава, барвиста, жвава розповідь про дитинство, яка, окрім високих мистецьких ознак, мала ще й непересічне пізнавальне значення, бо відтворювала картини життя в околицях Гадяча середини XIX ст., домашню атмосферу в родині Драгоманових, де виросли великі українці -- Олена Пчілка та Михайло Драгоманов.
Це надзвичайно цікавий документ епохи і переконливий приклад
сучасним батькам, як треба виховувати дітей, як прищеплювати їм любов до рідної землі, рідного народу, рідного слова.
Наукові співробітники Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ Лариса Мірошниченко та Алла Ріпенко вперше відтворили авторський варіант останнього твору Олени Пчілки.